Ратуша в Мукачеві – домінуюча споруда центральної площі міста. Триповерхова адміністративна будівля, зведена на початку 20 століття, сьогодні розмістила у своїх стінах міську раду, туристичний центр та книжковий магазин на першому поверсі. Історія ратуші На проект міської ратуші у 1898 році було оголошено конкурс, в якому брало участь 12 кандидатів. Переміг проект архітектора з Будапешту Яноша Бабули-молодшого. Будівництво розпочалося 16 липня, а урочисте закладення споруди – 23 липня 1903 року. Роботи велися під керівництвом архітектора Яноша спільно з інженером Густавом Берновічем. Будівництво закінчилося у 1904 році. Архітектура будівлі Ратуша в Мукачеві поєднала у собі риси неоготики з контекстом модернізованого угорського ретроспективізму. Ратушна вежа має форми середньовічної архітектури, примикає до основної споруди маленькими шпилястими баштами-еркерами по кутах. На вежі 1904 року було встановлено годинник-куранти, який виготовив Йосип Шовінський. На той час це був один з п’яти кращих баштових годинників у Європі. Мукачівська ратуша створює враження урочистості та солідності, як і належить адміністративній будівлі. Пластичне компонування, романтичний характер будинку з деякими готичними рисами надають споруді атмосферу «казковості». На задньому дворику в затишному саду розміщена експозиція скульптур, вхід для відвідувачів вільний. Цікавий факт Головний механізм годинника на ратуші розміщений у невеликій овальній кімнаті башти. У скляному ящику працює система шестерень і важелів, які сполучені натягнутими тросами з двома дзвонами. Кожні 15 хвилин по меншому дзвону ударяє молот, відбиваючи чверті години. Удари по великому дзвону сповіщають про цілу годину.

Велична фортеця, що височіє над містом, — головна атракція стародавнього Мукачева. Затишне закарпатське містечко розташоване на берегах ріки Латориці. Воно було зведене на рівній, майже пласкій місцевості, без схилів і пагорбів. Якщо дивитись на місто зверху, здається, ніби воно лежить перед глядачем на долоні. Тим величніше здіймається над Мукачевом замок — за фундамент йому править гора вулканічного походження. Мукачево будувалось навколо неприступної фортеці, адже в ті давні часи, коли замок та місто тільки народжувались, мешканцям доводилось боронити домівки від чисельних ворогів. З горою, на якій стоїть середньовічна фортеця, пов’язана й назва самого міста. Існує легенда, ніби ту гору насипали люди, але праця коштувала їм страшних мук — звідси й Мукачеве.

Літописи не зберегли точної дати заснування замку “Паланок”. Єдине, що можуть сказати вчені мужі: в XI столітті фортеця вже існувала. Як виникла така чудернацька назва “Паланок”? Паланок — то є дубовий частокіл, яким обнесено рів, що обіймає замкову гору. За частоколом колись жили ковалі, теслярі та інші майстри, котрі працювали у фортеці. Від того частоколу походить і назва замку.

Середньовічні замки та палаци — більше, ніж особиста резиденція владного князя чи заможного барона. Їх можна порівняти з невеликим селищем за муром, в якому одночасно жило безліч людей: аристократи, солдати, служники, майстри. Під час облоги замок мав бути прихистком для селян, що мешкали довкола. Тому не варто дивуватись розмірам “Паланку” — він займає майже 14 тисяч метрів квадратних. Таємничі підземні переходи, що досі збереглися під мурами й вежами, свого часу слугували схованкою для людей та худоби. Фортеця поділена на три тераси, три рівні: Верхній, Середній та Нижній замки. Ці тераси подібні до річних кілець, за якими визначають вік дерева: Верхній замок — найдавніша будова. На шість метрів нижче від неї зведено “молодшу” Середню терасу. Нижній замок був створений у XVIII ст., його побудовано на 10 м нижче від Середнього рівня.

Вампіри та привиди замку “Паланок”

Мукачеве разом з фортецею розташоване в історичній області, що була частиною князівства Трансільванія. Саме Трансільванію ірландський письменник Брем Стокер обрав за батьківщину для свого вампіра — князя Дракули. Звісно, історичний прототип літературного вампіра, Влад Цепеш, ніколи не володів замком. Проте його власником встиг побути трансільванський князь Жигмонд Баторі — сучасник і близький родич легендарної Ержебет Баторі, яка уславилась вбивствами молодих дівчат і увійшла до історії в якості “кривавої графині”.

Є у замка “Паланок” і власні легенди. Всередині, на подвір’ї, можна побачити глибоку криницю, яка ніби з’єднана таємними переходами з берегами Латориці. Цю криницю вирито за наказом подільського князя Федора Корятовича, який володів “Паланком” у XIV-XV ст.. Саме Корятович розбудував замок і перетворив його на добре укріплену фортецю. За переказами, робота над криницею йшла не дуже вдало — викопати глибокий колодязь було складно, його стіни постійно руйнувались, а вода все не з’являлась. Коли князь вже впав у відчай, перед ним з’явився чорт — і запропонував допомогу. Але чортова допомога мала свою ціну: мішок золота. Князь і радий був заплатити за криницю, проте казна геть спустіла. Тоді один з помічників Корятовича натякнув: мішок золота — міра неоднозначна, чорт не уточнив, скільки там має бути золота, чи не так? Князь прислухався до поради і вкинув до мішка дві останні золоті монети, вручивши його нечистому. Чорт обурився, але угоду було виконано. У страшному гніві нечистий кинувся до колодязя і щез у ньому зі словами: “Все одного води пити не будете!” З тої пори у криниці чути якісь звуки і шарудіння — то вовтузиться обдурений чорт.

Екскурсії замком

Потрапити до замку можуть всі охочі: треба лише дістатися Мукачева і дати собі клопіт піднятись до замкової брами. Коли ви перейдете міст, перекинутий через глибокий рів, вас чекатимуть каси, в яких можна просто оплатити вхід чи замовити на додачу екскурсію. В “Паланку” однаково раді екскурсантам і самостійним туристам, які воліють роздивлятись старовинні мури без підказок екскурсовода. На території замку діють не тільки історичні експозиції — працюють сувенірні лавки та кав’ярні. На нижньому ярусі фортеці можна присісти, щоб перепочити, випити кави чи гарячого вина. Прогулятись підземеллями і переходами замку цікаво, але набагато цікавіше взяти екскурсію — це не буде коштувати дорого. Екскурсія триває майже 2 години: гостей знайомлять з побутом та історією фортеці, оповідають легенди та реальні історичні факти, що подекуди вражають більше за вигадки.