Палац графів Шенборнів

Цей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890—1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), розовий бук, італійська глиниця; чагарників — дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Оригінальність палацу ще й у тому, що він має 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи (як у році тижнів) та 12 входів (як у році місяців). Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; діє баштовий годинник з курантами. У палацовому парку встановлені закладний пам’ятний знак (з написом угорською мовою) і дві скульптурні композиції — «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка (за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії.

Замок Сент Міклош

“Сент-Міклош” можна перекласти як “Святий Миколай” — замок позичив свою назву у селища, яке на Чинадійово перетворилось лише 1944 року, коли землі Закарпаття опинились під радянською владою. Фортеця — порівняно невелика будова, якщо брати за взірець мукачівський замок “Паланок”. Це двоповерхова споруда зі стінами метрової товщини і двома могутніми вежами. Фортецю було зведено в XIV ст. волею барона Переньї. В міцних укріпленнях на той час існувала нагальна потреба — неподалік розташований перевал “Руські Ворота”, який часто використовувався для пересування військ.
Замок “Сент-Міклош” має декілька входів. Головна брама виходить на Північ, але цікаві відвідувачі мають дістатись південного входу, що облаштований для прийому туристів. Сьогодні Сент-Міклош — державна власність, яка знаходиться у концесії. Громадське об’єднання “Калган-А” взяло собі за мету зберегти цю пам’ятку середньовічної архітектури. Майже зруйнований і майже забутий замок був відреставрований зусиллями художника Йосипа Бартоша.
Перший поверх зустрічає відвідувачів великою залою з вестибюлем. В шести кімнатах першого поверху розміщена експозиція кельтської та скіфської культур, а також портрети всіх власників замку. Другий поверх повторює планування першого — велика зала, довгий коридор і шість невеличких кімнат. Різниця тільки в тому, що до другого поверху ще не дійшли руки реставраторів.
Як будь-яка порядна середньовічна фортеця, “Сент-Міклош” має свої таємниці: господарі можуть показати декілька подвійних стін, що утворюють таємні переходи. Основні приміщення мають сферичні зводи, у той час як вежі палацу отримали хрестоподібні дахи. Оскільки ця масивна фортеця була споруджена як феодальне укріплення, вона зведена над глибокими підвалами, в яких колись зберігалось зерно. Дах оперізують бійниці — необхідний елемент захисної системи.
Отже, сьогодні фортецею опікуються краєзнавці і художники, але кому “Сент-Міклош” належав протягом попередніх століть?
Історія замку: підступність і кохання
Будувати фортецю почав Переньї, але завершував “Сент-Міклош” інший власник. Аматори класичних англійських романів, читачі “Собаки Баскервілів” можуть подумати, ніби замок став родинним гніздом, яким впродовж віків володіла певна династія. Нічого подібного! “Сент-Міклош” постійно змінював власників — коли земля, на якій він стоїть, переходила в нові руки, до замку в’їжджав й новий володар. Тривалий час тут панували угорські аристократи, доля фортеці тісно переплетена з долею замку “Паланок”.